Віктору Сірому з Глинська йде вісімдесят другий рік, але, на відміну від багатьох своїх ровесників, цей чоловік повний сил, життєвої енергії та планів.
У ці весняні дні ( та й не тільки весняні) Віктор Іванович не сидить на осонні, підставляючись під лагідне проміння. Найчастіше його можна побачити з мотокосою, лопатою, граблями, тачкою чи іншим реманентом.
Віктор СІрий
Він встигає давати лад не тільки подвір’ю чи городові, а й «прибирає планету» - розчищає чагарники, слідкує, щоб не замулився струмок, садить дерева та квіти.
Віктора Івановича добре знають у кількох селах Калинівської громади. Зроблені його руками криничні журавлі стоять у Корделівці та Бережанах.
Криничний журавель у Бережанах, виготовлений Віктором Сірим.
Ще один такий журавель стоїть у Глинську, у Віктора Івановича, як кажуть, за городом.
Кілька років тому цей чоловік на березі невеличкого струмка, справді у себе за городом, облаштував зону відпочинку.
Віктор Сірий біля ввикопаного власними руками озера
Він власноруч розчистив чагарники, впорядкував джерело, викопав озерце, на березі якого посадив квіти та дерева, а на плесі встановив фігури дельфінів та облаштував водограї, на березі встановив гойдалку.
Це озеро Віктор Сірий назвав озером Слави. Назвав його так на честь захисників української держави, волонтерів і чесних людей, які трудяться.
Уже п’ять років Віктор Іванович тримає це місце у зразковому порядку –косить траву, висаджує квіти, а головне демонструє землякам і людям, які сюди приїжджають, що красу можна творити власними руками.
У чомусь він нагадує відомого героя Антуана де Сент-Екзюпері. Уже багато років Віктор Сірий живе за принципом Маленького принца «Прибрався сам уранці –ретельно прибери і свою планету».
«Це дуже нудна робота, але й дуже приємна», - каже герой Сент-Екзюпері. А Віктор Сірий перефразовує ці слова - каже, що дбати про довкілля, робити його кращим для нього приємно і не нудно.
Робить він це не за чиїмось наказом, а з власної волі і за власним переконанням, що з природою треба жити у гармонії.
Відтоді, як Віктор Сірий облаштував своє озеро Слави, він мріяв, що його приклад надихне земляків на щось подібне. І поки інші надихаються, Віктор Іванович цієї весни знову взявся за роботу.
Він і далі впорядковує береги місцевого потічка – розчистив чагарники, прибрав сміття. А разом з дружиною Лідією Андріївною висадили дерева та квіти – чергуючи деревцята сосни із кущиками нарцисів і тюльпанів.
Віктор Сірий висадив пів сотні дерев, але мріє, що вздовж струмка ростимуть сто сосен, обрамлюючи «набережну» озера Слави.
