18 травня музейні працівники всього світу відзначають своє професійне свято. Із 1978 року цей день відзначають щорічно більш ніж у 150 країнах.
У цей день Калинівка Сіty побувала у селі Уладівському і відвідала меморіальну кімнату-музей видатного селекціонера Льва Семполовського.
-Видатнішої постаті в історії Уладово-Люлинецької дослідної селекційної станції годі шукати, - каже завідувачка музею цієї наукової установи Олена Шикирява. – Це – неординарна людина з енциклопедичними знаннями. Він знав англійську, німецьку, французьку, іспанську, польську, російську та українську мови. Це людина, яка все своє життя присвятила науці, селекції цукрових буряків. Лев Людвигович впродовж 52 років працював на Уладово- Люлинецькій дослідно-селекційній станції, з 1898 по 1950 рік, на відпочинок пішов у 82 роки, коли втратив зір і не міг уже виконувати професійні обов’язки, а до 1950 року він завідував відділом селекції цукрових буряків.
Олена Шикирява
Історія вітчизняної селекції цукрових буряків нерозривно пов’язана з іменем Льва Семполовського. За роки своєї діяльності на станції він вивів і впровадив 76 високопродуктивних сортів цукрових буряків (У1030, У1722, У1018 та ін.) та 1 сорт кормової моркви. У 30-ті роки ХХ сторіччя уладівські сорти займали до 50% усіх посівів цукрових буряків в СРСР.
Фотографія Льва Семполовського
Меморіальна дошка на честь Льва Семполовського на будівлі наукового корпусу Уладово-Люлинецької селекційної станції.
Авторське свідотство на сорт цукрових буряків У1722
-Такі досягнення зробили Уладово - Люлинецьку селекційну станцію однією з провідних дослідних установ на території СРСР, - каже Олена Шикирява. - Двічі, у 1938 та у 1940 роках, з її роботою знайомився академік Микола Вавілов, він оглядав дослідні поля, спілкувався із Львом Семполовським, іншими фахівцями станції. Коли Вавілова репресували, то Лев Людвігович написав листа на його захист.
Помер Лев Семполовський у віці 92 років і похований біля наукового корпусу Уладово-Люлинецької дослідної селекційної станції. Після смерті вченого працівники установи зберегли чимало особистих речей Льва Семполовського, документів, фотографій, які зараз складають основу меморіальної кімнати вченого.
-У меморіальній кімнаті багато особистих речей Льва Семполовського,- розповідає Олена Шикирява. – Тут його робочий стіл, за яким працював Лев Людвигович, його одяг, головні убори, портфель, окуляри, пенсне, чорнильниця, лампа, підсвічники, друкарська машинка Continental, годинник, печатка, камінці, які він переминав руками для розвитку дрібної моторики рук – усе це оригінальні речі, до яких доторкався і якими користувався вчений.
Особисті речі Л.Семполовського
Фотографії рідних Л.Семполовського
Робочий стіл вченого
Друкарська машинка за якою працював Л.Семполовський
На робочому столі
Окуляри вченого
Одяг Л.Семполовського
На окремих стендах зберігаються документи про навчання Льва Семполовського у німецьких університетах, його радянські урядові нагороди, авторські свідоцтва, численні фотографії, картини, портрети. Заслуги Л.Семполовського у селекції цукрових буряків були відзначені двома Великими Золотими медалями Всесоюзної сільськогосподарської виставки, медаллю «За доблесний труд у Великій вітчизняній війні», орденами Трудового Червоного Прапора (1948) і Леніна (1958). Останню нагороду йому вручили з нагоди 90-річчя, за два роки до смерті.
-Ось документи про навчання Льва Семполовського в університетах , - розповідає Олена Шикирява. – Він навчався в Познанській гімназії, котру закінчив у 1885 році. У 1885-1889 рр. вивчав хімію і природничі науки в університетах Бреслау, Ростока та Берліна, де здобув ступінь доктора філософії природничих наук.
Документи про навчання Льва Семполовського в університетах Бреслау, Берліна та Ростока
Л. Семполовський був недостатньо матеріально забезпеченим, а тому під час свого навчання одержував систематичну допомогу у вигляді стипендії від благодійних товариств яку він потім повертав зі свого заробітку. За умовою кожен, хто вивчився таким чином, мав протягом кількох років після закінчення вносити кошти у фонд товариства, щоб за них вчився хтось інший. Ще студентом Лев Семполовський зустрічався з дівчиною і збирався з нею одружитися. Коли кохана дізналася, що йому потрібно три роки відпрацювати, аби віддати гроші за навчання, вона не стала його чекати.
У меморіальній кімнаті зберігається картина, яка належала Льву Семполовському. Ми її завжди асоціюємо зі станом душі вченого. Він був самотнім, ніколи не був одруженим, сім’ї не створив.
Квітка, яка зображена на картині, як символ нерозділеного кохання вченого.
Квітка, яка зображена на картині, як символ його нерозділеного кохання, - каже Олена Шикирява.
