«Ніколи ти мені не дозволяв приїжджати в твою частину тебе зустрічати. Не любив цього..... А завтра тебе зустріне уся громада, МІЙ ГЕРОЙ!!!» - ці слова дружина Олександра Рибака Тетяна написала за день до похорону свого чоловіка. А на наступний день, 13 травня, Олександр вирушив у свою останню земну дорогу.
Дорога ця була встелена квітами і скроплена сльозами рідних, близьких і навіть незнайомих людей, які не могли стримати сліз від того, що обірвалося життя молодої людини, якій би ще жити, будувати плани, виховувати дітей. Але він віддав своє життя у боротьбі з ворогом, щоб це могли робити інші.
Олександр Рибак був військовослужбовцем 14 штурмової бригади Національної гвардії України «Червона калина», він загинув 7 травня у бою з російськими окупантами поблизу Бахмута. Життя Олександра обірвалося на тридцять шостому році.
Олександр Рибак
-Сьогодні ми хоронимо наших хлопців на Вінниччині, Львівщині, Волині, Харківщині, які загинули разом з Олександром в одному бою, - каже представник військової частини, у якій служив наш земляк.
Ось такою дорогою ціною, ціною молодих життів, виборюється незалежність нашої країни.
Проводжали Олександра в останню путь кілька сот людей - рідні, друзі, побратими, однокласники. Уздовж усієї дороги, по якій рухалася скорботна процесія - від автомобільної траси до цвинтаря у Сальнику - військові та цивільні утворили для загиблого воїна коридор слави. Чимало мешканців Сальника прийшли віддати шану мужньому воїнові і подякувати йому за те, що боронив кожного від російської навали.
Найщиріші співчуття рідним загиблого воїна під час траурного мітингу висловили Калинівський міський голова Василь Поліщук, виконувачка обов’язків старости Катерина Шишман, протоієрей Православної церкви України Георгій Дончак.
- Хай у наших серцях завжди живе пам’ять про героїчний вчинок Олександра, який віддав своє життя за наше мирне сьогодення, - мовив капелан, протоієрей Орест Шпак.
Серед тих, хто прийшов попрощатися з Олександром, було чимало воїнів Національної гвардії, за плечима яких значний бойовий досвід ще з 2014 року. Мужні, досвідчені, загартовані війною і вони не стримували сліз, прощаючись зі своїм бойовим побратимом.
Тепер Олександр у строю не з ними, його могила поряд із могилою батька, а він доєднався до небесного легіону воїнів, які віддали життя за Україну. Вічна пам’ять!
Дружина Олександра Рибака тримає прапор України, за яку віддав життя її чоловік
