Весільне гільце, коровай, багато людей… Але не до шлюбу ці люди ведуть молодого, а проводжають в останню путь. Не до нареченої він зібрався, а кохана, вбита горем, гладить труну, ніби волосся свого милого.
Ще одне молоде життя обірвалося на війні з російськими загарбниками. Корделівчанин Андрій Пилипчук загинув, захищаючи рідну землю від московської орди. Йому тепер навічно 26 років.
Андрій Пилипчук
У планах Андрія було створити сім’ю, він міг би стати батьком, міг жити довго і щасливо, на радість рідним, на благо країни. Але у боротьбі із загарбниками Андрій віддав своє молоде життя, щоб мирно і щасливо жилося іншим, щоб рідну землю не шматували загарбники.
-Андрій - однокласник моєї доньки, то ж знаю його давно і добре, - каже сільський староста Сергій Ломачевський. - Він був дуже спокійним, ввічливим, толерантним хлопцем. Його загибель - велике горе для батьків і для всієї громади села. Вічна йому пам’ять і слава!
Сьогодні корделівчани проводжали Андрія Пилипчука в останню земну путь. Тіло воїна відспівали у сільській церкві. Його шлях до вічного спочинку був встелений квітами, а земляки в знак пошани схиляли голови у глибокій скорботі і прихиляли коліна перед його мужністю та звитягою.
В Україні є традиція «переймати» небіжчика при вході на цвинтар. Андрія Пилипчука переймали мама і дружина Андрія Чабана, загиблого воїна -корделівчанина, якого похоронили тиждень тому.
Батько Андрія Чабана плаче, зустрічаючи похоронну процесію Андрія Пилипчука
-Будуть хлопці поруч лежати, - у цю хвилину люди не раз промовляли такі слова, не стримуючи сліз.
Тепер на цвинтарі у Корделівці поруч дві могили під синьо-жовтими прапорами, могили двох мужніх воїнів, патріотів, захисників рідної землі.
Вічна пам’ять воїнам-захисникам!
